• Facebook Social Icon
  • Instagram Social Иконка
  • LinkedIn Социальные Иконка

«Купуйте землю – її ж більше ніхто не виробляє!», Марк Твен.

29 березня 2019

Україна – одна з небагатьох країн світу, де не відкрито ринок аграрних земель. Ринок є, але земля сільгосппризначення не є товаром. В епоху капіталізму є поняття основного капіталу – власність, що належить компанії, не використовується в обігу і служить для отримання доходу.

В аграрному бізнесі є логічним, щоб земля була основним капіталом. Але ж чому тоді в Україні так гостро стоїть питання відкриття ринку земель?

Колись давно у ВУЗі ми вивчали теорію моделювання економіки. Економіка розглядається як єдина система із своїми внутрішніми елементами, які взаємодіють між собою і зовнішнім середовищем в рамках поставленої цілі. Будується економічна модель приблизно так:

  • визначаються державні цінності (як правило, це людські цінності),

  • на базі цінностей формуються конкретні цілі в різних перспективах і формується стратегія,

  • на базі цінностей і стратегій прописується робота конкретних внутрішніх ринків (будівельний, аграрний, інформаційний, ринок послуг, фармацевтичний, ринок труда і т.д.), де визначається в цифрах і поняттях, що в країні може бути безкоштовним, а що платним (навчання, медицина, соціальна сфера і т.д.), потім визначаються відносними між різними ринками і сферами діяльності.

  • в результаті отримуємо систему інтегральних рівнянь, що і є моделлю економіки.

Далі під цю модель прописуються відповідні закони, а виконавча влада реалізовує поставлену стратегію на базі державних цілей, цінностей і законів. А судова гілка влади регулює дотримання законодавства на шляху реалізації стратегії.

Ми розглядали різні економічні моделі і навіть самі виводили такі системи рівнянь. Нас вчили, що кожна розвинена країна має подібну модель. Як правило, за основу беруться роботи і вчення видатних економістів світу, потім їх адаптують під кожну країну, враховуючи національні і ментальні особливості. Основоположні моменти можуть навіть визначатися шляхом референдумів. Одна модель передбачає безкоштовну медицину, інша – безкоштовне навчання, інша безкоштовне (або недороге) користування національними ресурсами і т.д.

Найголовніше, що об’єднує ці всі моделі – це те, що за основу поставлені людські цінності. А далі – справа техніки і реалізації. Будь-яка система, де за основу поставлені людські цінності, буде дієвою, країна буде процвітаючою, а люди задоволені політикою своєї політичної еліти. Аграрна сфера – це лише один із елементів системи, загальної національної економіки. Неможливо розвивати галузь та і взагалі будь-яку сферу без урахування інших складових системи, особливо за відсутності моделі і державної стратегії.

Як відомо, якщо у вас немає власної стратегії і моделі, то вам її обов’язково нав’яжуть ззовні. Повернемося до наших реалій. Чи бачили ви власну національну стратегію, прописану економічну модель і які цінності взяті у нас за основу? Чи хоч один з державних керівників за всі часи з 1991 р. запропонував щось подібне? Я не знаю таких. І прикро, що і зараз, перед виборами, жоден з кандидатів так і не представив нічого з того, щоб мало зробити Україну країною з потужною економікою. А якщо немає власної стратегії, значить ми є частиною чиєїсь стратегії ззовні. Будь-яка чужа стратегія будується в першу чергу на власних цінностях та інтересах. Маргарет Тетчер казала, що у держави немає ні друзів, ні союзників, є тільки власні інтереси. Виходить, що Україна продовжує бути частиною чужих планів.

Довіритися чужій стратегії чи мати власну? Для мене особисто очевидно, що тільки власна модель, система і стратегія здатні зробити нас насправді сильними і незалежними. Є відома фраза, що керувати країною ззовні легше, коли вона корумпована. До-речі, слово «корупція» походить від англійського слова «corruption», що означає гнити, розкладатися. Саме через корумповану еліту легше реалізовувати свою стратегію. На сайті statista.com можна знайти офіційну статистику про індекс корупції в Україні, він має значення 32 (по 100-бальній шкалі 0 – це максимальна корупція, а 100 – вона відсутня).

Тому питання ринку землі для мене – це не питання на рівні відкрити/закрити. Це – системне питання. І якщо буде власна система, де люди будуть найголовнішою цінністю, то і не буде мати значення статусу землі – товар чи не товар. Нажаль, у нас це питання досі знаходиться на рівні політичних маніпуляцій або особистих переконань /інтересів без системного підходу.

А тепер давайте розглянемо позиції прибічників і противників ринку землі. Одразу висловлюю  свою думку про те, що обидві сторони праві і мають переконливі обґрунтування для цього.

Отже, спочатку про тих, хто ЗА відкриття ринку землі.

В основному це:

  • представники великого агробізнесу або ті, хто має до нього відношення,

  • лобісти західного ринку та міжнародних організацій/банків/установ,

  • частина фермерів і пайщиків,

  • просто ті, хто довіряє думкам вищезазначених осіб або просто переконані в тому, що в епоху капіталізму земля має бути товаром.

 

Звісно, великий агробізнес ЗА вільний обіг земель. І його представники мають рацію. Саме великий агробізнес є драйвером розвитку галузі й економіки, запровадження нових технологій і значним джерелом надходження валюти в країну. Але наскільки велика користь державі від цього? Що в нашій країні уявляє собою агрохолдинг? Як правило, це велика структура, де власником є іноземна (дуже часто офшорна) компанія. Окрім того, саме агрохолдинги мають доступ до державних преференцій і активно ними користуються. А для України це означає, що в державну казну попадає мінімум фінансів у вигляді податків, - після податкової оптимізації більша частина залишається поза межами країни. А чому ж для них так важливий вільний обіг землі? Це єдина умова, за якої власники можуть бути впевненими за свій бізнес в перспективі. До того ж, володіння землею суттєво скоротить витрати на її оренду. А доступ до дешевих іноземних кредитів у них є й без цього  За необхідності власники зможуть дуже легко і швидко вийти з цього бізнесу. Охочих купити землю в світі багато, і фінансів у світі на це достатньо. Натомість, ви скажете, що агрохолдинги забезпечують людей робочими місцями. Так, правильно. Але наскільки адекватно оцінюється праця? До того ж багато агропідприємств, особливо агрохолдинги, були б раді мінімізувати людський фактор, скоротивши чисельність зайнятих на один гектар.

І це не тільки в Україні. Сучасні цифрові технології вже зараз здатні по максимуму прибрати людський фактор. А в деяких країнах вже є перші позитивні результати – ферми, де всю роботу виконують роботи. Як вам така перспектива – власник землі залишає без роботи цілі села? Ви скажете, що натомість з’являться нові професії. Так – професії з’являться. А чи багато буде потрібно людей для обслуговування машин? А що робити іншим? По всіх прогнозах кількість населення в Україні буде скорочуватися (як мінімум, до 2050 р.), але в розвиненому світі населення буде зростати.

І тепер недавній приклад – останні новини із США показують, що зафіксовано рекордну кількість банкрутств фермерів в країні. Офіційні версії пояснень такі, що це відбувається на фоні торгівельної війни з Китаєм та через несприятливі погодно-кліматичні умови. Але яка там ситуація з великими агрокомпаніями? Я не чув про їх банкрутство, а ви? Тенденція така, що не тільки в США, а взагалі у світі подальшу долю розвитку сільського господарства визначатиме крупний високотехнологічний агробізнес з мінімальною часткою впливу людського фактору. Винятком поки є Європа. Але чи надовго? Якщо світові ринки «просадять» ціни, то й європейський агробізнес буде змушений трансформуватися, і тоді слід очікувати масові банкрутства європейських фермерів, які вже зараз виживають за рахунок державної підтримки (пільги, квоти, дотації).

Повернемось до США – чи випадково Білл Гейтс придбав аграрні землі і став латифундистом? Не тільки став представником крупного і системного агробізнесу, а й інвестує величезні кошти в дослідження в цій галузі. Тому мій підсумок такий – системний крупний агробізнес з мінімальним впливом людського фактору є не тільки трендом, а й запорукою подальшого розвитку високоефективного та високомаржинального сільського господарства. А володіння землею, як головним активом – це гарантія розвитку бізнесу і впевненість в майбутньому, навіть без державних преференцій.

Проте мають рацію й ті, хто ПРОТИ зняття мораторію, до них можна віднести наступних:

  • частина фермерів, які не вірять в те, що зміна мораторію покращить їх бізнес;

  • частина пайщиків, які не планують продавати свої ділянки,

  • та частина населення, яка вважає, що після відкриття мораторію всі аграрні землі поступово зосередяться в руках крупного бізнесу, іноземців, спекулянтів і недобросовісних гравців.

 

Стосовно рейдерства, то в умовах недосконалого законодавства та судової системи шахрайські схеми будуть завжди існувати, незалежно від того, чи є земля власністю, чи ні. Тому ризик бути ошуканим однаковий. А от питання, кому буде належати земля – є ключовим. Якщо в сьогоднішніх умовах безсистемності, корупції та  недосконалого законодавства відкрити ринок землі, то одразу ж з’являться нові діалоги стосовно того, хто може бути власником землі. Звісно ж, одразу з’являться ті, хто буде активно лобіювати доступ земель для іноземців. І рано чи пізно вони мають багато шансів досягнути своєї мети. А якщо навіть цього і не станеться, то вистачає достатньо схем. як через українських громадян іноземець зможе володіти землями (наприклад, прийняти громадянство, а воно скоро у нас може бути як мінімум подвійним, знайти довірених осіб, через мертвих душ – навіть під вибори є такий інструмент, і т.д.). Та й без того майже весь крупний агробізнес має власників за кордоном, в т.ч. в офшорах. Отже, і ця категорія має рацію стосовну ринку землі.

 

Якщо обидві сторони праві, то де ж тоді рішення. Моя стаття була б, напевно, неповною, якби я не запропонував свої варіанти. Отже, ділюся.

Варіант 1 - еволюційний.

Питання роз’яжеться в той чи інший бік еволюційним шляхом. Ріст орендних ставок з одного боку та витрати на гектар і поріг цін на продукцію на зовнішніх ринках зведуть агробізнес до певної норми рентабельності. Якщо вона залишиться привабливою, то ринок і надалі працюватиме без вільного обігу земель. А доступ до дешевих кредитів – це окреме питання в нашій країні. Ми бачимо, які в Україні ставки по кредитам, незалежно від статусу землі. Тому відкриття ринку не вплине на розмір ставок. Знов таки – це системне питання. А питання рейдерства не зникне через відкриття ринку, бо воно має вирішуватись на рівні законодавства, судової системи і залежить також від рівня корупції. Якщо ж ринок прийде до того, що рентабельність агробізнесу незадовільна, то ми будемо спостерігати скорочення земельних банків агрохолдингів (вже зараз, наприклад, AgroGeneration суттєво скорочує його у себе). Можливо тренд зміниться в сторону середнього агробізнесу та фермерства. А можливо, що ведення агробізнесу в таких умовах не буде привабливим, і тоді ринок сам вкаже на те, що потрібна дерегуляція, і як вихід – відкриття ринку землі. Україна  є аграрною державою, - якщо зупиниться аграрна галузь, то це призведе до негативних незворотніх наслідків.

Варіант 2 - системний.

Про важливість системного підходу я писав на початку статті. Тому тепер коротко. Незалежно від того, буде земля товаром чи ні, потрібна система зі стратегією і моделлю, де в голові мають стояти людські цінності. Якщо населення матиме гідний рівень життя і бачитиме щасливе і забезпечене майбутнє в країні, то земельним питанням ніхто не буде перейматися. Тотальна більшість населення не претендує на право власності на аграрні землі і не планує їх придбати. На фоні сьогоднішньої ситуації в країні віддати землю – означає для населення втрату державності. Тому так гостро стоїть питання, а політки цим маніпулюють.

Прикро, що під час нинішніх президентських виборів ніхто з кандидатів так і не поставив питання розвитку нашої держави, як системи зі своєю національною моделлю, стратегією і цінностями разом. Навіть, не маючи власної, можна було б оголосити ту стратегію і модель, яку для нас підготували ззовні. Чи це таємниця? Якщо так, то нічого гарного в цій стратегії для країни немає. Прогнози по скороченню населення, індекс корумпованості та показники ВВП на це натякають.

Окремо скажу про рівень розвитку технологій. Однозначно, конкурентоздатність агробізнесу вже зараз залежить від проникнення сучасних технологій в сільське господарство. І фактор впливу лише зростатиме. Незалежно від ринку землі вчені у світі працюють і над планом «Б» - вирощування рослин в космосі, вирощування без грунту, вертикальні ферми, гідро- та аеропоніка, плавучі міста-ферми, сіті-фермерство. Навіть Саудівська Аравія планує вирощувати в пустелі продукцію і заявляє про своє майбутнє лідерство на аграрних ринках.

Я ж поділяю думку, що в нашій країні першочерговим завданням є зупинка деградації наших чорноземів. Незалежно від того, в чиїй вони власності – це стратегічний український актив і цінність світового значення. А питання статусу земель краще вирішити через системний підхід, де система - не аграрна сфера, а вся країна. А аграрна сфера – це один серед елементів цієї системи.

Хочу додати, що по прогнозам FAO-OECD обсяг виробництва сільськогосподарської продукції у світі та й в Україні буде зростати. Більше того, в Україні прогнозується інтенсивна динаміка нарощування обсягів виробництва основних для нашої країни культур, незалежно від статусу земель. Хто хоче дізнатися більше, що нас очікує по пшениці, та й не тільки у нас, а взагалі у основних країн-виробників та у світі, можна вже зараз замовити глибоке дослідження на базі прогнозу FAO-OECD по пшениці: які стратегії країн-виробників по пшениці, які позиції матимуть країни в 10-річній перспективі, хто буде лідером за різними показниками, як ринок пшениці вплине на суміжні галузі та багато іншого. Всього 250 сторінок. Презентація дослідження знаходиться за адресою: https://www.agrobase.org/analitika

Далі плануються аналогічні дослідження по інших культурах.

Окрім цього, ведуться опитування на теми: земельний ресурс 2033 (актуальність землі як ресурсу до 2033 р.), який бізнес має бути основою аграрного бізнесу в Україні та ін. Адреса: https://www.agrobase.org/issledovaniya. Приєднуйтесь до опитування – там можна переглянути й поточні результати по деяким з них. По опитуванню «Земельний ресурс - 2033» йде збір і обробка даних. Після закінчення опитування усі, хто прийняв участь, мають отримати електронною поштою остаточні результати. Запрошую всіх небайдужих!

І наостанок. Мені сподобався матеріал, хто як з кандидатів бачить ринок земель. Як на мене, то ці бачення безсистемні, але все одно цікаво: https://agropolit.com/spetsproekty/548-rinok-zemli-silskogospodarskogo-priznachennya-vid-kandidativ-u-prezidenti-2019

Бажаю незабаром обраному Президентові побудувати справжню і відкриту систему!

Вячеслав Семеняк

https://www.agrobase.org/